Підсумки'17

Нарешті я маю трошки часу, щоб оцінити свій 2017-й. Насамперед це був для мене мегаважкий рік: закінчення університету, повернення додому, зміна звичних стосунків із Сашою. Але водночас рік був насичений пригодами, падіннями і перемогами.

Кар'єрні пригоди 

За цей рік я встигла двічі працювати по спеціальності і зрозуміла, що постійно потрібно рухатися. Завдяки одній роботі, яка не зовсім мені подобалася, знайшлаь інша, набагато краща. Спочатку я працювала редактором-журналістом місцевого сайту, де вперша відчула, що маю голос і що мій голос змінює Рахів. Це було неймовірне відкриття! Кожен матеріал приносив задоволення і писала я майже щодня. Шукала найцікавіше, намагалася торкатися важливих тем і завжди була в центрі подій. 

Інша робота стала для мене викликом. Це була мрія, але виявалася вона не така вже й прекрасна. В принципі, як і все у житті. Це треба розуміти. Зі студентки я перевтілилася в головну редакторку. Тільки тепер я розумію, скільки всього робила неправильно, але це було вперше, це було серйозно і я все одно багато працювала. Навчилася верстати, записувала інтерв'ю з різними директорами, митцями, писала на такі різні теми. Кожного дня доводилося вчитися чомусь новому і давалося це нелегко. Я була дуже нервова. Не знаю, як Саша терпів мене, але терпів і за це його люблю, бо він ще й допомагав. Через те, що це була перша моя робота — я багато чого не знала, пропустила, не звернула уваги і тому, власне, наробила помилок. Тому вирішила зробити перерву і поїхати за кордон...

Навчання

Я люблю вчитися. Постійно. Дізнаватися, бачити, відчувати щось нове — це для мене найважливіше. Саморозвиток на першому місці. Тому прощатися з університетом було нелегко. Адже якби там не було — я почерпнула, нехай і самостійно, дуже багато. По суті, я б не була собою, без чотирьох років у ЛНУ ім. Івана Франка. Але все сталося так швидко, я не встигла усвідомити. І на жаль чи на щастя, у житті зі всіма важлими подіями так. 

Я написала чудову (ну, я так вважаю і мій науковий керівник) бакалаврську роботу. Тема дала мені зрозуміти, що проблеми матеріалні завжди будуть після моральних, духовних. Я писала про книги Світлани Алексієвич і те, як колишній СРСР не може відпустити "червону людину". Завдяки моєму керівникові — робота вийшла насичена, справді наукова і я захистила її на п'ять. Коли я комусь казала свою тему, то зазвичай чула: "ого!" або "це взагалі про що?". А переписувала я свої нещасні розділи по три-чотири рази і страшенно дратувалась, але результат був того вартий.

Зрештою, я залишила гуртожиток, університет, подруг, Львів і вирішила, що настав час іти далі, іти далі з Сашою.

Стосунки

Тут також відбулися вагомі зміни. Передусім ми із Сашою зі "стосунків на відстані" перейшли на стосунки "весь час разом". А тепер ми живемо разом. Для мене важливо відзначити, що у нас все вдається. Звичайно, ми сваримося, сперечаємося, але як без цього. Ми стали справжньою командою. Прийшло красиве і водночас лякаюче усвідомлення того, що він тепер єдина моя опора в житті, він — і я, лише ми є один у одного. Тому що батьки, друзі стають на другий план. Сім'я то сім'я, а ми вже нею стали. Спільний бюджет і всякі такі приколюшки. Я кохаю його і дуже радію, що ми разом. Цього року Саша похрестив свого першого похресника, влітку ми багато їздили, купалися, а тепер разом працюємо і вже серйозно думаємо, над тим, як нам будувати своє життя. І тепер ми за кордоном. Це важко, як фізично, так і морально. Але ми справляємося. Це найголовніше.

Отакий він був 2017-й. Тепер треба складати новий список цілей і рухатися впевненіше, але обережніше. Новий досвід буде допомагати. 


Error

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic

Your IP address will be recorded