наше літо

у мене все літо, як у піснях Лани дел Рей. спека. кохання. красиві люди. й інколи тупі вчинки. 

але ми весь час наче кудись біжимо. це дуже стомлює. потрібно збиратися й їхати подалі звідси. треба спробувати життя. бути самостійною. подорожувати. влаштовуватися так, як подобається, а не як мусиш. проте всі плани як завжди руйнуються. часом це навіть на краще.

тому ми поки що залишаємося. ми не розмовляємо про це вголос. втім знаємо, так буде. не можна схопити все й одразу. їхати треба. але ще потрібно бути готовими. 

хочу, щоб ми розуміли. ми не відкладаємо життя. ми готуємося. щоб не тікати потім звідти й мріяти про Рахів. хоча Рахів завжди буде найріднішим клаптиком землі для мене. про це свідчить те, що я постійно хочу зняти фільм про моє місто. воно для мене як Твін Пікс, як Рівердейл, як Патерсон. я вірю у його таємниці, у щось важливіше й красивіше за буденність, у його містичність, а головне в його атмосферність.

але літо складалося не тільки з рішень. за це літо я закінчила університет. нарешті залишилася біля Саші. жодних запланованих розлук. ще я зрозуміла, що хочу чогось більшого, хочу працювати, хочу вчитися. 

потім ми взагалі стріляли з пістолета на річці. це круте відчуття, крім того, що тебе повністю глушить. спали у наметах. багато плавали. хоча б раз на тиждень дивимося фільм. він зробив моє д.н. найкращим. а літні ночі, які тягнулись до ранку - незабутні. багато речей сталися, але ми справилися з ними разом. за це я йому дуже вдячна. і попереду ще весь серпень. а потім осінь. 

відчуваю, що ми з Сашою якось змінюємося. це добре. залишається тільки зловити момент і втекти звідси. не піддатися загальній течії. не вирішити, що так простіше.      


Error

Anonymous comments are disabled in this journal

default userpic

Your IP address will be recorded