бігай, стрибай і не бий коліна

Previous Entry Share Next Entry
коли я дуже сумую
sssashkoy
у Львові так погано, що я не вірю, ніби це колись закінчиться. і невідомо чому так. напевно через Сашу. перші дні особливо важкі. ніби ще недавно його обіймала, цілувала, а тепер вже він далеко. коли згадую його, щось ніби гріє всередині, змушує мене бути кращою, сильнішою, сміливішою. такі моменти ніби просвітлюють мене. я розмірковую над тим, чому ми не разом, як важливо не нюнькати і підтримувати один одного. а найголовніше, я усвідомлюю, наскільки сильно люблю його, наскільки він мені потрібен, важливий.

відкинувши всі упередження й стереотипи, я починаю розуміти, як змінилося моє життя завдяки йому, скільки всього я вже здобула. тисячу прикладів того, як Саша пояснював, інколи змушував і коли треба сварив. я робила і розуміла - я себе пересилила, я десь на крок попереду від себе колишньої.

з ним я не порівнюю нікого і ніщо. ми такі є і ми чудові.

чи сподівалася я хоч трошки у своєму житті, що знайду таку людину? ідеальну. нема слів, щоб описати, наскільки я щаслива. і нема слів, і не вистачить сліз, щоб розповісти, яка я самотня і слабка без нього.

хочу бути з тобою. все життя.

?

Log in

No account? Create an account